- замилування
- -я, с.1) Найвищий ступінь задоволення, насолоди від когось, чогось.2) Велика схильність, пристрасть до чогось.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
замилування
Смотреть что такое "замилування" в других словарях:
замилування — Замилування: велика схильність до чогось [51] … Толковый украинский словарь
замилування — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
замилуваний — а, е. Сповнений замилування, який замилувався. || Який виражає замилування, захоплення … Український тлумачний словник
предилекція — Предилекція: замилування [19,VI,VII] нахил [21] пристрасть [32] пристрасть, схильність [41] схильність [51] уподобання, замилування [43] … Толковый украинский словарь
захоплюватися — ююся, юєшся, недок., захопи/тися, оплю/ся, о/пишся; мн. захопляться; ким, чим, рідко з чого і без додатка, док. 1) Бути в радісно піднесеному стані задоволення, замилування і т. ін. ким , чим небудь. 2) Відчувати великий інтерес, потяг до чого… … Український тлумачний словник
кохатися — а/юся, а/єшся, недок. 1) з ким і без додатка. Почувати, виявляти один до одного глибоку сердечну прихильність (про осіб різної статі). 2) у кому – чому, рідше ким, чим і рідко на кому – чому. Виявляти замилування до кого , чого небудь,… … Український тлумачний словник
прилюбляти — я/ю, я/єш, недок., прилюби/ти, люблю/, лю/биш; мн. прилю/блять; док., перех., діал. 1) Закохувати в себе кого небудь. || Викликати захоплення, замилування; зачаровувати своєю красою (про що небудь). 2) тільки недок. Любити що небудь; полюбляти … Український тлумачний словник
принадний — а, е. 1) Який принаджує до себе, викликає наближення, появу кого небудь. 2) Який манить, викликає бажання робити що небудь певне, брати участь у чомусь. 3) Який вабить, викликає сильний потяг до себе якими небудь якостями, властивостями. || Якого … Український тлумачний словник
розмилуватися — у/юся, у/єшся, док., розм. Милуючись, задивитися, захопитися ким , чим небудь; розхвилюватися від замилування … Український тлумачний словник
напрочуд — 1) (у сполуч. з прикм. / присл. викликаючи почуття замилування, здивування, захоплення), навдивовижу, на диво, дивовижно, надзвичайно, неперевершено, казково, фантастично; неповторно (так чудово, як уже більше не буде) 2) див. прекрасно … Словник синонімів української мови
